Торчелло та його скарби (частина І)

https://www.youtube.com/watch?v=vCYgyI6hBT8 

Венеційська Лагуна налічує більше ста островів. З 1987 року занесена до світової спадщини ЮНЕСКО. Безумовно, центр міста Венеції – це найвідомішe та найчарівнішe місце Лагуни, однак і інші населені венеційські острови приваблюють своїми неймовірними історіями та традиціями. Острів Мурано, для прикладу, відомий багатовіковими виробами зі скла, а секрети цього виробництва передаються із покоління в покоління, Бурано ж – ткацькими традиціями, зокрема кружевами, та грайливо-кольоровими рибацькими будиночками... Однак слід звернути увагу на, можливо, не дуже примітний сьогодні маленький острів – Торчелло. На цьому острові живе лише трохи більше десятка людей, є кілька будинків чи ресторанів. А тим не менше, під час будь-якої екскурсійної поїздки венеційською лагуною, Торчелло обов’язково включають в програму. В чому ж його важливість?

Власне Торчелло стає першим заселеним островом в лагуні. Ще більшого значення набирає він, коли в 638 році сюди, захищаючись від постійних нападів лонгобардів, перебирається з Алтіно – найважливішого на цій території римського міста та порту,  епископ Мауро, а разом з ним багато жителів з довколишніх поселень, створюючи таким чином тут важливий портовий та торговий центр. З того часу Торчелло стає основним виробником шерсті для Венеційського дукату до 15 ст., тут добувають сіль, острів має свою адміністрацію, є церкви та монастирі. Свого найбільшого розквіту він набув у 7-9 століттях і, згідно з дослідженнями, на острові в період його розквіту проживало до 20 000 осіб. Проте розвиток сусідньої Венеції, все більша заболоченність, важкі епідемії, спричинили до поступового спустошення острова та до його майже цілковитого занепаду у 18-19 століттях.

Базиліка Святої Марії Ассунти та комплекс

The_Basilica_of_Torcellojpg

Вже в 639 році за вказівкою єпископа на острові розпочинається будівництво базиліки в честь Пресвятої Богородиці. Саме пам’ятка про початок будівництва церки і є першою писемною згадкою Венеційської лагуни і вмурована вона в праву стіну вівтаря. Однак і сама базиліка, яка в свою чергу є найстарішою архітектурною пам’яткою лагуни, заслуговує на особливу увагу.

Церква, яку ми бачимо сьогодні, була перебудована в 11 ст. Однак деякі частини храму, наприклад, вівтарна, належать ще первісній церкві 7-го століття.

Базиліка Ассунти у Торчелло мала весь комплекс споруд з дзвіницею, баптистерієм,  мартиріоном та єпископською резиденцією. Баптистерій був збудований перед центральним входом до собору. На сьогодні залишилився лише фундамент, однак його розташування, прикріплене до входу мало глибоке символічне значення: щоб ввійти до церкви, потрібно було спочатку пройти через хрещення, ввійти в таїнство християнської віри, і лиш потім відкрити для себе всю мозаїчну красу собору та її значення.

До південної частини собору прилягає досі збережена церква-мартиріон Святої Фоски, у вигляді грецького хреста. В ній зберігаються мощі Святої Фоски та Маури. Є згадки про цю церкву ще в 9 ст., однак сучаного вигляду вона набула в 12 столітті, коли сюди привезли з Африки мощі цих двох мучениць.

Мозаїки

Більшість мозаїк, які збереглися до наших днів на лежать до періоду перебудови церкви в 11 столітті. Подібно до Марії Маджоре в Римі, в цій базиліці на території північної Італії було найбільше мозаїк, а це говорить про високий рівень техніки виготовлення смальти, яка використовувалася для їх реалізації. В 11 ст. Лагуна все ще перебуває під Візантією, тому й мозаїки відображають візантійську мозаїчну традицію, як і загалом візантійське богослов’я. На сьогодні мозаїки з 11 ст. збереглися лише на західній (задній) стіні церкви, яка в християнській середньовічній архітектурі традиційно зображувала Останній суд, а також в консі правої абсиди – Христос Пантократор та Агнець Божий з ангелами в медальйоні на хрестовидному склепінні. Довший час вважалося, що ця остання мозаїка залишилися ще з 7 ст., адже вона неймовірно схожа з такою ж мозаїкою церкви Сан Вітале у Равенні, проте останні дослідження доказують, що це тільки точна репродукція первісної мозаїки, яка належить равенській мозаїчній школі. Всі інші мозаїки 11 століття були майже повністю знищені сильним землетрусом, який стався тут в 1117 році.

- Мозаїка Останнього суду

8-Giudizio-veduta-dinsieme-controfacciata-665x1067jpg

Мозаїка на західній стіні базиліки є найстарішим мозаїчним представленням Останнього суду в Італії. Останнім часом з’являються нові публікації, які стверджують, що ця мозаїка стала натхненням для всесвітньо відомих італійських митців як Джотто, Данте, а через них, і Мікеланджело. Вона надзвичайно цікава з багатьох точок зору, тому зупинимося на деяких моментах.

Мозаїка Останнього суду Торчелло все ще поділена на яруси (їх аж шість) – яскрава характеристика візантійської іконографії, а розвиток подій проходить згори вниз. Перший ярус – це зображення розп’яття Христа з Богородицею та Йоаном Богословом, за ним слідує представлення Зшестя в Ад і спасіння померлих, третій ярус – парусія, тобто другий прихід Христа, де він зображений як суддя на троні з Богородицею та Йоаном Хрестителем в присутності апостолів і праведних. Далі, в червертому ярусі зображені ангели, які скликають людей на суд та етимасія – стіл із закритою книгою Святого Письма (закрита книга – прочитана книга, символ сповнення часу, завершення життя на Землі). П’ятий ярус психостазіс – ангел з вагою та поділ на правдених і грішних, і нарешті останній ярус – представлення життя в раю та в пеклі. Внизу композиції над вхідними дверима зображено напів медальйон із поясною Богородицею Орантою – вона має піднесені в молитві руки як посередниця та заступниця за світ.

Подібні мозаїчні ярусні представлення знаходимо, наприклад, у фресці 10 ст. церкви Сант’Анджело ін Форміс або ж у куполі баптистерію Святого Йоана Хрестителя в Флоренції 13-14 ст. Перший, хто змінить таке ярусне представлення, зображуючи подію як одне ціле, міняючи традиційний золотий фон ікон на синьо-голубий колір неба та несміливо пробуючи представити перспективу, буде Джотто в Каплиці Скровеньї в Падуї на початку 14 ст., але він буквально повторить весь сценарій Торчелло! А згодом передасть уже мотиви Джотто та ще більше розвине тему Останнього суду у ренесансному стилі Мікеланджело в Сикстинській каплиці: він повторить голубий фон неба, розміщення фігур, залишаться ангели вгорі, які наче в театрі, відкривають занавісу для розгорнення дії. Пов'язує ці три представлення останнього суду своєю літературною ниткою Данте: сучасник Джотто, так само флорентієць, який в 1306 році проживав в Падуї та Тревізо, у своїй «Божественній комедії», в частині «Пекло», описав мозаїчне представлення Торчелло та Джотто з великою точністю, а Мікеланджело без сумніву знав цей твір. Хоча й немає писемних згадок, що Мікеланджело бачив базиліку Торчелло та Каплицю Скровеньї, він деякий час проживав у Венеції, тому міг особисто відвідати обидва місця (купол катедрального собору Падуї був спроектований саме Мікеланджелом). В будь-якому випадку сюжетна подібність творів вказує на вплив Торчелло на Джотто, а потім Торчелло і Джотто на Мікеланджело.

Особливої уваги заслоговує мозаїчне представлення другого ярусу – “Зшестя в Ад”. Це одне із перших (разом із мозаїкою Святого Марка у Венеції) зображень воскресіння Христового у візантійський християнській та богословській традиції. Про зшестя Христа в Ад ми не маємо ніяких відомостей у канонічних новозавітніх книгах. Про цю подію говорить здебільшого апокрифічне Євангеліє від Никодима (написане у ІІ ст), однак найбільші автори та отці християнського Сходу як Йоан Золотоустий, Григорій Богослов, Йоан Дамаскин розвивали у своїх творах богослов’я “Зшестя в Ад”, яке потім відобразилося у візайнтійському східнохристиянському мистецтві – фресках, мозаїках та іконах.

- Мозаїка "Зшестя в Ад"

9-Anastasisjpg

Мозаїка «Зшестя в Ад» починає формуватися в ІХ ст. Ця найдавніша пам’ятка знаходиться в монастирі Святого Луки в Греції. Тут, в Аді, зображені лише Адам, Єва та Йоан Хреститель. У Торчелло ця мозаїка складніша та розвиненіша. Поруч з Адамом та Євою зображені інші старозавітні святі та патріархи. Христос – переможець стоїть ногами на сокрушених воротах Аду, а сам Ад зображений у вигляді маленького чоловічка, що лежить переможений у ніг Христа. Сама ж картина зламаних дверей, ключів, засувів та інших інструментів, розкиданих біля дверей – адже саме ними Ад тримав у заперті (під ключами та засувами) старозавітних праведників,  переходить в ікону з традиції завоювання міст: після перемоги над містом ламалися міські ворота, а імператор ставав на них ногами в знак перемоги. 

Центральним жестом цієї ікони, є дві руки – Христа і Адама. Христос зображений в русі: він одною ногою ще в Аді, іншою вже виходить з нього, і, схопивши рішуче за пульс Адама, витягує його.  В східній візантійській традиції цей сюжет Зшестя в Ад стане основою для ікони «Воскресіння», однак ми неодноразово зустрінемо компонент доторку рук у західному християнському мистецтві і, можливо, саме мозаїка Торчелло відіграла тут ключову роль

Навіть якщо Джотто повторить в основному  сюжет Останнього суду Торчелло, у нього зникає верхня частина, тобто Зшестя в Ад. Однак в залишається дотик руки!, коли Енріко Скровеньї жертвує Богородиці церкву, присвячену її імені. Традиційно вважалося, що Енріко побудував церкву присвячену Богородиці як відкуп за гріхи свого батька, який у Падуї був відомим лихварем та привів до збідніння багатьох. Про нього описує в Пеклі «Божественної комедії» і сам Данте, який швидше всього добре знав про багату родину Скровеньї. Джотто зображує цю подію внизу свого представлення Останнього суду на місці торчелівської Оранти: саме там, справа, і він, і Торчелло, поміщaють лихварів. Отож каплиця, пожертвувана Богородиці, могла спасти з Аду батька Енріко та його родину: дві руки, які доторкаються, – Богородиці та Енріко і є символом спасіння з Аду. А 25-го березня, коли Католицька церква святкує Благовіщення Пресвятої Богородиці близько 10 години ранку, завдяки хитрій грі світла, промінь сонця, проходячи через віконечко над вівтарем, потрапляє саме в те місце, де зустрічаються дві руки.  

Далі неймовірний дотик двох рук бачимо і в Мікеланджело в «Сотворенні Адама». У цього митця немає зображення дотику рук безпосередньо в Останньому суді, однак він поміщає його поруч на стелі Сикстинської каплиці. Є деякі дослідження, які доводять вплив Джоттівського жертвування храму Богородиці на сюжет «Сотворення Адама» Мікеланджело. Але ж спробуймо зробити паралель між «Зшестям в Ад» у Торчелло та «Сотворенням Адама» в Мікеланджело: така ж слабка, безжиттєва рука Адама та рішучий дотик руки Бога, якою він кличе Адама і вводить його в життя...

Олександра Вакула

LastJudgmentGiottojpgMichelangelo_Buonarroti_-_Jugement_dernierjpg